В Україні проживання неповнолітньої дитини з батьком після розлучення не є достатньою підставою для отримання відстрочки від мобілізації. Чернівецький апеляційний суд задовольнив скаргу ТЦК та скасував рішення про самостійне виховання чоловіком сина, оскільки не було доведено, що мати не бере участі в житті дитини.
Судова суперечка розпочалася ще у 2022 році, коли жінка звернулася з позовом про розірвання шлюбу. Вона також просила визначити місце проживання одного сина з нею, а другого — з батьком.
Крім того, позивачка хотіла, щоб суд офіційно встановив факт самостійного виховання кожним із батьків дитини, яка залишиться з ним. Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги та визнав, що чоловік самостійно виховує неповнолітнього сина.
Однак рішення оскаржив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. У ТЦК звернули увагу, що встановлення факту самостійного виховання може бути використане для отримання відстрочки відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Попри те, що ТЦК не брав участі в початковому розгляді справи, апеляційний суд визнав його право подати скаргу. Суд пояснив, що рішення може впливати на повноваження установи у сфері мобілізації та інтереси держави.
Під час перегляду справи судді звернули увагу на положення Сімейного кодексу України. Зокрема, стаття 141 передбачає, що мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо виховання дитини.
Розірвання шлюбу або проживання батьків окремо не припиняє цих обов’язків. Навіть якщо дитина постійно мешкає з одним із батьків, другий не втрачає права брати участь у її вихованні.
Стаття 157 Сімейного кодексу також передбачає спільне вирішення батьками питань виховання дітей. Тому визначення місця проживання сина з батьком саме собою не доводить, що мати усунулася від виконання своїх обов’язків.
У конкретній справі суд не знайшов доказів того, що жінка ухилялася від виховання дитини. Також не було підтверджено, що її позбавили батьківських прав або що вона з інших причин не може виконувати свої обов’язки.
Окремо судді наголосили, що відсутність фінансової допомоги від другого з батьків не означає автоматичного визнання самостійного виховання. Якщо один із батьків не забезпечує дитину матеріально, інший має право вимагати стягнення аліментів.
Для встановлення факту самостійного виховання необхідно підтвердити реальні обставини життя дитини. Суд має з’ясувати, хто щодня піклується про неї, забезпечує її потреби, займається навчанням і лікуванням.
Також потрібно встановити, чи бере другий із батьків участь у вихованні та повсякденному житті дитини. Значення мають і обставини, які можуть перешкоджати матері або батькові виконувати свої обов’язки.
При цьому недостатньо просто заявити, що дитину виховує лише один із батьків. Відповідні обставини необхідно підтвердити належними доказами, які суд оцінюватиме в сукупності.
Апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22. Вона передбачає необхідність досліджувати фактичні обставини виховання, а не обмежуватися домовленістю батьків щодо місця проживання дітей.
Ще одним порушенням під час початкового розгляду стала неналежна участь органу опіки та піклування. За статтею 19 Сімейного кодексу його залучення є обов’язковим у відповідних спорах.
Представники служби у справах дітей пояснили, що між батьками фактично не виникло суперечки щодо місця проживання синів. Саме тому вони не вважали за необхідне готувати відповідний висновок.
Суд також звернув увагу на можливість використання рішення про самостійне виховання для отримання відстрочки. У цій справі вимогу про встановлення такого факту апеляційна інстанція визнала штучною.
Водночас це не означає, що чоловік узагалі не може звернутися до суду для підтвердження самостійного виховання дитини. Однак він повинен довести, що другий із батьків фактично не виконує своїх обов’язків або не має можливості їх виконувати.
За результатами розгляду Чернівецький апеляційний суд задовольнив скаргу ТЦК та скасував рішення першої інстанції в частині встановлення факту самостійного виховання батьком сина. У задоволенні цієї вимоги відмовили.
При цьому рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей залишилося чинним. Син і надалі проживатиме з батьком, однак самостійне виховання чоловіком дитини суд не підтвердив.
Постанову Чернівецького апеляційного суду ухвалено 16 листопада 2026 року у справі №725/5033/22.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



