Чоловік пережив семихвилинну зупинку серця після сильної легеневої кровотечі, а після відновлення свідомості зміг детально описати те, що запам’ятав із критичного стану. Замість поширених розповідей про «світло в кінці тунелю» він бачив три овальні фігури, одна з яких нагадувала розпечене залізне кільце.
Чоловік, який назвав себе астрономом, звернувся до лікарні через задишку. Медики виявили у нього сильну легеневу кровотечу, через яку він утратив значну кількість крові.
Зрештою серце зупинилося. Реанімація тривала приблизно сім хвилин, перш ніж лікарям вдалося відновити серцебиття. Через нестачу кисню чоловік також переніс інсульт.
Після реанімації він прокинувся підключеним до апарату штучної вентиляції легень. Наступні два дні пацієнт залишався лише частково притомним, а коли остаточно прийшов до тями, спочатку не розумів, що з ним сталося.
Спогади про критичний стан при цьому залишилися напрочуд виразними. Чоловік розповів, що спочатку навколо нього була абсолютна темрява, в якій почали послідовно виникати три овальні фігури.
Перша була схожа на вертикально розташований еліпс із товстими краями. Усередині та навколо нього він бачив гори, ліси, струмки й хмари. Спочатку пейзаж здавався красивим, однак потім кольори набули жовтуватого відтінку, а зображення зникло.
Після цього з’явився другий еліпс, схожий на кільце з розпеченого заліза. Від нього начебто поступово відколювалися шматки, а одночасно чоловікові здавалося, що він відчуває запах заліза.
Уже після реанімації він розповів про це медсестрі. Та звернула його увагу на характерний металевий запах крові. Сам чоловік припустив, що саме цей образ міг збігтися в часі із зупинкою серця.
Третя овальна фігура виникла на світлішому тлі. Вона була оточена рожевими та блакитними хмарами й нагадувала світанок або захід сонця. Цей момент чоловік пов’язав із можливим відновленням серцебиття, хоча підтвердити таку відповідність неможливо.
Пояснення повторюваної форми він знайшов у власних заняттях перед госпіталізацією. Протягом кількох тижнів чоловік вивчав працю астронома Йоганна Кеплера Astronomia Nova та намагався розібратися, як той встановив еліптичну форму планетних орбіт.
За його припущенням, мозок у критичному стані міг використати образ, про який він багато думав перед втратою свідомості. Перший і третій еліпси він також пов’язав із природою, небом та іншими речами, які мали для нього значення.
Звичних для популярних описів навколосмертних переживань образів чоловік не побачив. За його словами, не було ані тунелю з яскравим світлом, ані померлих родичів.
Не було й відчуття страху або болю. Чоловік описав свій стан як спокійне спостереження за тим, що відбувалося перед ним.
Після пережитого він помітив деяке погіршення короткочасної пам’яті. Водночас його ставлення до смерті змінилося: чоловік стверджує, що більше не боїться самої смерті, хоча й надалі побоюється можливого болю та страждань перед нею.
Описані ним образи залишаються особистими спогадами про критичний стан і самі по собі не є доказом існування потойбічного світу. Подібні переживання вивчають медики та нейронауковці, а серед можливих чинників їх виникнення розглядають роботу мозку в умовах нестачі кисню, пам’ять та інформацію, яка була важливою для людини перед втратою свідомості.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
