Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
У самому серці єгипетської Сахари палеонтологи досліджують місце, де збереглися сотні скелетів прадавніх китів. Найдивовижніше те, що частина з них досі має добре збережені задні кінцівки, які допомогли науковцям краще зрозуміти, як морські ссавці остаточно відмовилися від життя на суходолі.
Унікальне місце розташоване в Західній пустелі Єгипту, приблизно за 150 кілометрів від Каїра. Сьогодні це безводна долина Ваді аль-Хітан, але близько 37–40 мільйонів років тому тут плескалися води стародавнього океану Тетіс.
За мільйони років вітер поступово здув шари піску й оголив майже тисячу скам’янілих кістяків. Більшість із них залишилися майже неушкодженими — кістки зберегли природне розташування та дрібні анатомічні деталі.
Серед найпоширеніших мешканців давнього океану були 18-метровий базилозавр із потужними хижими зубами та його менший родич дородон, який сягав приблизно п’яти метрів завдовжки. На черепах дородонів дослідники знаходять сліди укусів, що свідчить про полювання базилозаврів.
Найважливіше відкриття зробила група під керівництвом професора Філіпа Джинджеріча з Мічиганського університету. На скелетах базилозаврів виявили добре сформовані задні кінцівки завдовжки близько 60 сантиметрів зі стегновими кістками, гомілками, стопами та пальцями.
Науковці зазначають, що ці лапи були надто маленькими, щоб допомагати тваринам пересуватися сушею чи плавати. За результатами біомеханічного моделювання, вони, ймовірно, використовувалися для утримання партнера під час спарювання.
На думку дослідників, долина Ваді аль-Хітан зафіксувала унікальний етап еволюції, коли кити вже повністю пристосувалися до життя в океані, але ще не втратили залишки кінцівок своїх наземних предків.
