Росія може спробувати перевірити рішучість НАТО не лише прямим військовим ударом, а й серією гібридних провокацій. Серед можливих сценаріїв називають операції під чужим прапором, диверсії, кібератаки та спробу повторити кримську тактику із «зеленими чоловічками».
Західні уряди вже не перший рік попереджають про ризик російської агресії проти країн НАТО. Водночас у розвідці вважають, що Кремль може уникати прямої великої війни, роблячи ставку на операції, які дозволяють приховувати справжній масштаб втручання.
Перший і найбільш обговорюваний сценарій нагадує події в Криму 2014 року. Російські агенти можуть спробувати організувати протести в районах із великою російськомовною меншиною, наприклад у Нарві в Естонії або Даугавпілсі в Латвії.
Під прикриттям заворушень на територію країни можуть проникнути озброєні люди без розпізнавальних знаків. Їхнім завданням було б захоплення ключових об’єктів до того, як НАТО встигне визначитися з масштабом і характером загрози.
Після цього Москва могла б уже відкрито ввести свої сили під приводом «захисту населення» або «підтримання порядку». Однак повторити кримський сценарій сьогодні значно складніше, оскільки країни Балтії роками готуються саме до такого розвитку подій.
Другий варіант — відкрите вторгнення. Російські сили теоретично можуть спробувати одночасно діяти з території Калінінградської області та Білорусі, щоб перерізати Сувальський коридор між Польщею і Литвою.
Це дозволило б фізично відрізати країни Балтії від основної території НАТО. Паралельно Росія могла б спробувати захопити шведський острів Готланд, який має стратегічне значення для контролю над Балтійським морем.
Проте такий сценарій вважається одним із найменш імовірних. Відкрите вторгнення одразу зробило б очевидним факт російської агресії та практично гарантовано спричинило б масштабну відповідь Альянсу.
Третій сценарій передбачає обмежений прикордонний інцидент, який Москва спробує видати за випадковість. Наприклад, російський гелікоптер може нібито через несправність сісти на території Польщі або Литви.
Після цього Кремль може направити за ним озброєну «рятувальну групу». Подібну схему можна застосувати і з ракетами чи безпілотниками, які нібито випадково перетнули кордон.
Мета такого кроку — перевірити реакцію НАТО та зрозуміти, наскільки далеко можна зайти без жорсткої відповіді. Саме неоднозначність події може створити для союзників складну політичну ситуацію.
Четвертий варіант — операція під чужим прапором. У матеріалі припускають, що Росія може використати захоплені українські безпілотники для створення провокації на території однієї з країн НАТО.
Наприклад, удар можна було б спробувати представити як українську помилку або навмисну атаку. Особливо небезпечним такий сценарій може бути для Польщі, де Кремль міг би спробувати використати внутрішні суперечки та антиукраїнські настрої.
П’ятий напрямок — диверсії всередині Європи. Росію вже неодноразово звинувачували у підготовці або проведенні операцій проти інфраструктурних та промислових об’єктів у європейських країнах.
Наступним рівнем ескалації могла б стати диверсія з людськими жертвами. Серед можливих сценаріїв називають підрив підприємства або навмисну залізничну катастрофу.
Для Кремля така операція також несе серйозний ризик. Росія не може точно передбачити, після якого інциденту країни НАТО вирішать перейти від дипломатичних і санкційних заходів до силової відповіді.
Шостий варіант — масштабна кібератака. НАТО вже визнає, що серйозний удар по цифровій інфраструктурі за певних умов може стати підставою для застосування принципу колективної оборони.
Цілями можуть бути банки, біржі, аеропорти, енергетичні мережі або державні системи. Навіть без фізичних руйнувань така атака здатна спричинити паніку, паралізувати роботу критичних служб і створити сильний політичний тиск.
Головна перевага кібератак для Кремля полягає в тому, що встановити винуватця часто складніше, ніж у разі звичайного військового удару. Саме ця невизначеність дає можливість діяти нижче порогу відкритої війни.
Однак у Вашингтоні можуть спробувати змінити цю логіку. Якщо США та союзники швидше встановлюватимуть причетність Росії і так само швидко відповідатимуть на провокації, Кремлю буде складніше розраховувати на безкарність.
Таким чином, найбільшою загрозою для НАТО може бути не повномасштабний наступ, а обмежена операція, яка поставить союзників перед складним вибором. Кремль може спробувати знайти межу, до якої здатен тиснути на Альянс, не провокуючи негайної великої війни.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
