Вечеря на одну персону, подорож без компанії та вихідні без зустрічей із друзями дедалі частіше стають сюжетами популярних відео в соцмережах. Їхні автори показують життя наодинці не як привід для жалю, а як можливість самостійно розпоряджатися своїм часом. Психологи водночас застерігають: задоволення від усамітнення не слід плутати з вимушеною самотністю.
Ще донедавна в Instagram та TikTok було заведено демонструвати насичене соціальне життя: зустрічі з друзями, вечірки, спільні подорожі та постійні виходи з дому. Тепер поруч із таким контентом набирають популярності відео, у яких головною подією дня стає тихий вечір у власній квартирі.
Їхні авторки повертаються після роботи, переодягаються в домашній одяг, готують вечерю, читають книжки або займаються йогою. У цих роликах не обов’язково є гості, побачення чи плани на вихідні. Натомість увагу приділяють комфорту, спокою та можливості побути наодинці.
Один із помітних сюжетів — розповіді про життя у великому місті без широкого кола друзів. Раніше таке зізнання могло викликати співчуття, а тепер його нерідко подають як частину привабливого способу життя.
Важливе значення має те, як саме виглядають ці відео. Затишна квартира, гарний одяг, догляд за собою, заняття спортом і вечір у ресторані без супутника створюють образ людини, яка не чекає на чужу компанію, щоб займатися тим, що їй подобається.
Змінюється й ставлення до звичних занять наодинці. Піти самостійно на вечерю, вирушити в подорож або провести суботу вдома без жодних планів дедалі частіше показують як свідомий вибір, а не ознаку того, що людині бракує спілкування.
Психологиня та нейропсихологиня Санам Хафіз пояснює популярність таких відео тим, що відчуття самотності знайоме багатьом людям. Коли хтось відкрито розповідає про відсутність близьких друзів або складнощі зі знайомствами, глядачі можуть упізнати в цих історіях власний досвід.
Особливо близькою ця тема може бути молодим людям, які пережили пандемію, вимушений переїзд або тривалий період переважно дистанційного спілкування. Після життя, у якому значна частина контактів відбувалася через екрани, знайомства та побудова стосунків у реальному світі для декого стали складнішими.
Проводити час самому іноді простіше, ніж знайомитися з новими людьми, відкриватися їм і ризикувати отримати відмову. За таких обставин звичний домашній вечір може здаватися безпечнішим і комфортнішим за спробу розширити коло спілкування.
Однак бажання побути наодинці та відчуття самотності — різні речі. Усамітнення може приносити задоволення, допомагати відпочити після спілкування, зосередитися на власних потребах і провести час так, як хочеться саме людині.
Вимушена самотність, навпаки, може супроводжуватися браком близькості та бажанням мати друзів чи партнера. Зовні ці ситуації можуть виглядати однаково: людина вечеряє сама або проводить вихідні вдома. Різниця полягає в тому, чи влаштовує її такий стан.
Хафіз звертає увагу на ризик сприймати відсутність близьких стосунків як незмінну частину власного життя. Людина може звикнути до самотності й переконати себе, що їй не потрібне спілкування, навіть якщо насправді вона хотіла б мати поруч когось близького.
Цю суперечність показує у своїх відео блогерка Тесс Лаванда. Вона розповідає, як самостійно ходить на коктейлі та вирушає в подорожі, не маючи великого кола друзів. Водночас блогерка не приховує, що хотіла б мати близьких людей, але заводити нові знайомства їй непросто.
Популярність такого контенту не означає, що потреба у дружбі та близьких стосунках зникла. Людина може насолоджуватися вечором наодинці й водночас хотіти, щоб у її житті було більше спілкування.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
