Не кожна сварка між школярами є булінгом, але повторюване приниження, залякування або насильство вже можуть свідчити про цькування. Батькам важливо звертати увагу на систематичність, ролі учасників і шкоду для дитини.
Булінгом вважають умисні систематичні дії або бездіяльність щодо дитини чи з боку дитини стосовно інших учасників освітнього процесу. Йдеться не лише про фізичне насильство, а й про психологічний тиск, псування речей, сексуальні приниження та цькування в інтернеті.
Перша важлива ознака — повторюваність. Якщо негативні дії відбуваються два або більше разів протягом 12 місяців, це вже може виходити за межі звичайного конфлікту.
Друга ознака — чіткий розподіл ролей. У ситуації зазвичай є кривдник, потерпілий і нерідко спостерігачі, тоді як у звичайній сварці сторони частіше перебувають у більш рівному становищі.
Третя ознака — реальна або потенційна шкода для фізичного чи психічного здоров’я дитини. Це можуть бути страх, приниження, тривога, тілесні ушкодження, псування майна або постійний тиск через соцмережі.
Якщо батьки підозрюють булінг, важливо зберігати докази. Це можуть бути повідомлення, скриншоти, фото, відео та інші матеріали, які допоможуть відновити картину подій.
Звернутися можна до керівника школи, органу управління освітою, поліції або системи безоплатної правничої допомоги. Якщо є загроза життю чи здоров’ю дитини, звернення до поліції має бути першочерговим.
Школа повинна зареєструвати повідомлення, перевірити обставини, оцінити ризики та організувати допомогу дитині. Для цього в закладі має діяти відповідна комісія.
Водночас комісія сама не встановлює юридичний факт булінгу. Остаточне рішення про це ухвалює суд.
Якщо школа ігнорує проблему, батьки можуть звернутися до місцевого департаменту освіти, служби у справах дітей, освітнього омбудсмена, МОН або поліції.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
