В Індії є всесвітньо відомі пам’ятки, заради яких варто подолати тисячі кілометрів, але деякі популярні туристичні місця можуть розчарувати величезними чергами. Мандрівниця Пунам Бінаяк, яка народилася в Індії та роками досліджує країну, назвала три локації, які радить відвідати обов’язково, і дві, на які не варто витрачати багато часу.
Індія приваблює мандрівників стародавніми храмами, величними палацами, релігійними церемоніями та мальовничою природою. Однак популярність окремих пам’яток не завжди відповідає враженням, які туристи отримують після відвідування.
Пунам Бінаяк, яка добре знає країну завдяки багаторічним подорожам, радить туристам насамперед побачити Тадж-Махал. На її думку, саме ця пам’ятка заслуговує на перше місце в маршруті тих, хто вперше приїжджає до Індії.
«Якщо у вас є час лише на одну пам’ятку в Індії, нехай це буде Тадж-Махал», — наголошує мандрівниця.
Знаменитий біломармуровий мавзолей розташований у місті Агра. Його звів імператор Шах-Джахан на згадку про свою дружину.
Бінаяк рекомендує приходити до Східних або Західних воріт ще до світанку. Це дозволяє уникнути найбільшого скупчення туристів і сильної спеки, яка пізніше ускладнює прогулянки територією комплексу.
При цьому потрібно враховувати, що по п’ятницях Тадж-Махал зачинений для відвідувачів. Після огляду мавзолею мандрівниця радить вирушити на протилежний берег річки Ямуна.
Там розташований старовинний сад Мехтаб-Баг, звідки відкривається краєвид на Тадж-Махал. Туристів тут значно менше, а вартість входу для іноземців становить 300 рупій, або трохи більше трьох доларів.
Другим місцем, яке Пунам радить обов’язково побачити, є Варанасі. Це одне з найдавніших міст світу, розташоване на березі священної для індусів річки Ганг.
Саме Варанасі мандрівниця називає своїм улюбленим місцем в Індії. Найсильніші враження на неї справляє щовечірня релігійна церемонія Ганга-аарті, присвячена вшануванню річки.
Церемонія проходить на Дашашвамедху — одному з понад 80 кам’яних спусків до Гангу. Під час обряду жерці розгойдують великі латунні світильники під звуки дзвонів і релігійних співів.
За словами Бінаяк, це видовище щоразу викликає в неї сильні емоції. Церемонія триває приблизно 45 хвилин, починається після заходу сонця та є безкоштовною.
Однак охочим побачити її зблизька варто приходити на 30–45 хвилин раніше. Це допоможе зайняти місце на кам’яних сходах, звідки добре видно перебіг обряду.
Третя рекомендована локація розташована на півдні країни, у штаті Керала. Цей регіон відомий розгалуженою мережею лагун, озер і каналів, які простягаються вздовж узбережжя.
Найкращий спосіб познайомитися з місцевою природою — провести ніч на кеттувалламі. Так називають традиційні баржі для перевезення рису, які переобладнали на плавучі будинки для туристів.
Найпопулярнішим місцем для таких подорожей вважається місто Алаппужа. Однак Бінаяк попереджає, що місцеві канали часто переповнені човнами, а рух нагадує автомобільні затори в години пік.
Тим, хто шукає спокою, вона рекомендує Валіяпарамбу в окрузі Касарагод на півночі Керали. Тут водойми оточені мангровими заростями та кокосовими пальмами, а в навколишній природі мешкає близько 90 видів птахів.
Ночівля на плавучому будинку коштує від 8 тисяч до понад 25 тисяч рупій. Харчування зазвичай входить у вартість, а найкращий сезон для таких подорожей триває з жовтня до березня.
Водночас дві популярні пам’ятки Індії мандрівниця вважає переоціненими. Першою з них є Храм Лотоса — молитовний дім релігії бахаї, збудований у формі квітки з 27 мармурових пелюсток.
Бінаяк визнає, що зовні споруда справді вражає. Однак відвідування внутрішнього приміщення, на її думку, не варте тривалого очікування в черзі.
Під час суботнього візиту їй довелося чекати приблизно 30–35 хвилин, тоді як усередині вона провела лише близько п’яти хвилин. Фотографувати там заборонено, а статуй чи зображень немає.
Тому мандрівниця радить обмежитися прогулянкою безкоштовними садами біля басейнів. Це дозволяє роздивитися незвичайну архітектуру храму, не витрачаючи час на чергу.
Другою переоціненою пам’яткою вона назвала Ворота Індії в Мумбаї. Величезну арку з жовтого базальту спорудили 1924 року на честь візиту британського короля Георга V.
Попри величний вигляд споруди, відвідування часто обмежується фотографуванням. До того ж через великі натовпи туристів зробити гарні знімки буває складно.
Замість тривалого перебування біля арки Бінаяк радить сісти на пором і вирушити на острів Елефанта. Дорога через гавань займає приблизно годину.
На острові розташовані стародавні печерні храми, вирізьблені безпосередньо у скелях і присвячені індуїстському богу Шиві. Цей комплекс входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
